La Brega Contra El Trafico Ilicito De Bienes Culturales De America Latina

Боротьба із нелегальним обігом культурних цінностей, як фактор співробітництва між країнами Латинської Америки.

Рой А.Т.

Студентка Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Латинська Америка є надзвичайно багатим та недостатньо дослідженим регіоном у плані культури , а тому постає жертвою міжнародного нелегального обігу антикваріату.Досліджується динаміка співпраці між країнами регіону щодо збереження своєї культурної спадщини та національної безпеки.

Ключові слова : регіон Латинська Америка, культурна спадщина, нелегальна торгівля, двосторонні договори, регіональна співпраця

Нелегальна торгівля культурними цінностями або так звана «Чорна археологія» , грабіжницькі розкопки, що здійснюються із цілю добичі антикварнихстародавніх пам’яток, а потім їх розповсюдження у багатьох країнах світу постає дедалі актуальнішою проблемою сучасних міжнародних відносин. Значним чином від них потерпають держави регіону Латинскої Америки та Карибського басейну. Індустрія нелегальних розкопок розвивається у цих країнах як частина світової мережі кримінального антикварного бізнесу. Продаж стародавніх артефактів традиційно був і є джереломіснування у багатьох державах Латинської Америки з огляду на те, що вони, у своїй більшості відносяться або до бідних країн, або до країн що розвиваються , із низким рівенем життя та освіти. Майже в усіх країнах регіону, регулярно із музеїв, храмів, монастирів, державних та приватних колекцій зникає велика кількість важливих культурних цінностей. Повернення зниклих предметів перетворилася на складний та дорогийпроцес. На сьогоднішній день майже усі держави розгорнули широкі кампанії по урегулюванню проблеми боротьби із “чорними археологами”. Треба зазначити, що ситуація з обігом культурних цінностей у латиноамериканських державах характеризується наявністю невідомих пам’ятників культури та історії на величезній неконтрольованій території, а також бідністю місцевого населення. Культурні цінності у массовомупорядку вивозяться з країн Латинської Америки, перш за все до США та Західної Європи. За вийнятком невеликої кількості археологічних заповідників, влада держав Латинської америки допускає проведення робіт із пошуку культурних цінностей приватними особами з офіційного дозволу за умов, що держава має переважне право купівлі знайденних культурних цінностей, і що вси вони обов’язково мають бутипредставлені владі, яка видає сертифікати їх справжності, та, або оголошує про те, що держава використовуватиме своє право купівлі, або випускатиме предмет у вільний обіг. [1] Однак ця система часто дає збій, так як приватні особи нехтують цим правилом і не перед’являють державним органам знахідку, тим самим забезпечуючи собі можливість її перепродажу за кордоном, якщо вона дійсно представляє собою високуцінність. У цьому прослідковується явна прогавина у діях державної влади, до останнього часу, ця практика продовжує мати місце, хоча вже й у меньшій мірі. В останній час з’являється все більше фінансових можливостей для створення великих приватних колекцій, враховуючи унікальні археологічні культурні цінності, і це призводить до зростоання попиту на такі предмети та створення цілої армії так званих“чорних археологів”, які грабують пам’ятники археології. Найгіршим у ситуації, що спричнила активізація “чорної археології” стало те, що археологічну пам’ятку, яку було вивезено за кордони майже неможливо повернути у країну звідки її було вивезено, оскільки у більшості випадків вона не піддається ідентифікаці, і це постає нагальною проблемою не тільки для латиноамериканських країн, але й взагалом длявсього світу. Торгівля краденими стародавніми речами як один із видів транснаціоанльного кримінального бізнесу поступається у наші дні за своїм масштабом лише торгівлі наркотиками, зброєю та видмиванню грошей. Чорна археологія та контрабанда стародавніми пам’ятками бере свій початок із 1970–х років, коли стався перший справжній “антикварний вибух”. [2] Якщо...