Análisis el burlador de sevilla

ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ. НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРА

1. Поняття і сутність культури
2. Основні концепції культури
3. Нація і національна культура
4. Періодизація укр. культури

Виникнення та розвиток культурології як синтетичної науки про цілісний життєсвіт культури відповідає провідним тенденціям розвитку суспільства ХХ-ХХІ ст.. Глибокі соціальні потрясіння, що відбулися в сучасній цивілізації(світові, громадянські війни, революції, крах колоніальних імперій, національно-визвольні рухи) спричинили кризу класичного світобачення та вироблення принципово нової системи цінностей, яка забезпечувала б духовне виживання людини у нових соціокультурних умовах.

Наслідком соціокультурних процесів є інституціалізація культурології – інтегральної галузі знань, що формується на стику соціальногоі гуманітарного дискурсів та вивчає культуру як цілісність і специфічну модальність людського буття.

Що таке культура? На сьогодні існує понад 500 визначень культури. Культура постає перед нами як багатогранна проблема історичного розвитку. В різноманітних визначеннях можна виділити синтезуюче ядро, що об’єднує різні погляди. Таким ядром виступає саме слово культура, що походить відлатинського cultura (обробіток, виощування,догляд). Первісно це стосувалося землеробської праці. Згодом термін вживався в широкому значення. Ціцерон в «Тустуланських бесідах» (45 р. до н.е.) називає філософію «культурою душі». Від справжнього філософа, на його думку, вимагається наполегливе вдосконалення власних розумових здібностей. Саме в культурі мислення Ціцерон вбачав шлях до о розширення духовногосвіту людини.В такому розуміння термін культура ввійшов до всіх європейських мов, у тому числі й до української.

Термін культура в початковому його тлумаченні не позначав якогось особливого предмета, стану, змісту, він був пов'язаний з уявленнями про дію, зусилля, спрямовані на зміну чогось і вживався як доповнення чогось: культура духу, культура розуму. Пізніше культуру стали розуміти як«людяність», що виділяє людину з природи. Культура стала мірою того, що відрізняє римляна від варвара, цивілізовану людину від дикуна, природне від штучного.

Ідеологічно готуючи перемогу буржуазного суспільства над феодальним, фр.просвітителі ХУШ ст.. вважали, що до справедливих, розумних соціальних порядків приведе розвиток розуму й моральності людей. Поняття культура набуваєсвітоглядно-морального змісту. Але революція у Франції (1789-1794 рр) розчарувала тих, хто вірив у справедливість буржуазних відносин. І тому справедливо, що І.Кант бачив основу культури не в самій природі людини, а в сфері морального існування. В його розумінні культура – це здатність індивіда піднестися від природньо чуттєвого існування , де мета поведінки визначається зовнішнім світом, до морального існування, яке дозволяє йому вільнодіяти в імя цілей, які він перед собою ставить.

У працях укр.. вчених (культурологічна школа В.Іванова) культура – як певний вимір і специфічна форма життєдіяльності людського суспільства. культура є похідною від людської діяльності у тому сенсі, як діяльність творить людський світ. Культуру створює вся сукупність суспільної життєдіяльності. Зрозуміти сутність культури можна лише черезпризму діяльності людини, народів, виникнення культури пов’язане з тим, що людина постійно шукає сенсу свого життя та діяльності. Тобто не існує ні суспільства , ні соціальної групи, ні людини без культури або поза нею.

Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних і духовних, нематеріальних цінностей, створених людством протягом його історії. Це поняття можевживатися в таких значеннях:

• Рівень розвитку суспільства у певну епоху.
• Те, що створюється для задоволення духовних потреб людини.
• Освіченість, вихованість.
• Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності.
• Алгоритми людської поведінки і символічних структур, які надають цій поведінці...